«Рік незламності. Хай так. Хоча в перші дні війни я боялася саме зламатися. За 3 перші дні втратила 4 кіло, переживши шок. Адже 24 лютого 2022 я прокинулася о 6 ранку з планами їхати до Києва, де ми мали встановити новий прилад моніторингу пилку. Тим планам не судилося збутися й досі – деякі з тих, на кого ми сподівалися в організації проєкту, й зараз перебувають за кордоном. Тепер пам’ятаю, що першим поверненням до нормальності я вважала можливість…. прийняти душ та помити голову. І це – у власній квартирі. Тоді здавалося, що війна – то на кілька днів. Ну, тижнів. І потім все закінчиться. Адже ще за декілька діб до війни написала тут, у Фейсбуці, що рішення почати війну виглядає алогічним. Хіба, якщо той, хто його ухвалить, божевільний. Як виявилося, неадекват не лише російський президент, а й російський народ. А тому єдиною відповіддю на війну було знайти своє місце в ній – в тому, що ти можеш зробити, щоб наблизити перемогу.Тут була і гуманітарка, яку мені передавали з України та з-за кордону, і майже сотня людей, які пройшли через мою оселю та інші місця розселень у Вінниці, які я могла для них знайти.А ще – десятки спілкувань з науковцями з-за кордону з поясненням, що відбувається в Україні, чому нам потрібна їх допомога, а, згодом – і подяка за неї.Був і погодинний модуль прогнозування алергенних ризиків, який ми створили разом з фінськими вченими на прохання військових, бо амброзія – то Схід та Південь України і від її пилку багато наших воїнів потерпало ще з 2014-го року. І хоча першою реакцією зарубіжних колег було те, що модуль цей окремо для України створити неможливо, дізнавшись, для чого він потрібен, розробники системи SILAM знайшли способи нам допомогти». Розповіла на своїй сторінці у ФБ Вікторія Родінкова.